Я - про дьогтемазів. Про яких? Звісно, не про тих, які робили благородну справу - перед далекою дорогою мастили чумацькі вози, аби колеса не скрипіли. І навіть не про тих, що розмальовували дьогтем двері й ворота жінкам легкої поведінки. Мова про сучасних дьогтемазів - любителів чорнити, хаяти весь вчорашній день нашої держави. Найперше - радянський період її історії.
Для кого, скажіть, секрет, що Радянська влада не була й не могла бути абсолютно ідеальною? А нинішня "демократична" хіба бездоганна? Чи, може, тепер задля блага людського робиться більше, як тоді?
Прорахунки, упущення, звісно, були. Не випадково ж ще за існування Радянського Союзу Компартія осудила той негатив. Особливо - період так званих сталінських репресій. Чому кажу так званих? Бо чимало злих діянь чинила місцева влада, прикриваючись іменем державного правителя. Отож тільки негативно оцінювати радянський період нашої історії, зокрема й Й.В. Сталіна, не просто і, як кажуть, далеко не кожному дано. Адже огульні, суб'єктивні оцінки у будь-якому випадку не можуть бути оправданими. Хоча пригадати, процитувати дещо з вагомого, по-моєму, таки варто.